Буквально пара слів про Мелітополь та Кам'яна Могилу, яка за декілька кілометрів від нього.
Порожня вулиця міста, яке ще не прокинулося. Поїзд сюди приїжджав дуже рано.
Один з корпусів районної лікарні закріплено тросами.
Раніше цю лікарню називали «двадцяткою» через те що тут була кінцева зупинка автобусу двадцятого маршруту. Це було давно. Зараз автобуси не ходять, а замість них їздять маршрутки, але далеко не всі водії вішають номери маршрутів. Замість номерів надають перевагу текстовим табличкам — «Н. Мелитоп.», «ц. рынок».
Неподалік стоїть ще один корпус, недобудований. Діти дуже полюбляють його. Складна велика будівля для небезпечних ігор. Ще й широкий вид з даху. Охорона то є, то нема.
Якщо їдете на Кам'яну Могилу через селище Мирний, то тут є ділянка вулиці з ось такими красивими, старими деревами, які закривають небо:
Від тих красивих дерев ще буде 2 кілометри по дорозі, що пролягає крізь ліс — лісовий обхід № 1 Семенівського лісництва. Навесні тут повзають численні самогубці — равлики, черв'яки, жуки:
2025: Через війну — майже ніяк. Ці інструкції були написані до війни.
Громадським транспортом з Мелітополя: маршрутки ходили з автостанції біля центрального ринку. Зоідка були прямі маршрутки до воріт заповідника, але можна було сісти на більш чсті автобуси до Мирного, звідки пройти пішки ще 2 км по прямій дорозі.
На час цієї розповіді вхід коштував 2.50 для дорослих та трошки менше для студентів. Можливо було замовити екскурсію за 20. Але існували дірки в огорожі, хоча на них поставили хлопців слідкувати. Хлопці, окрім спілкування з тими, хто намагається пройти безкоштовно, завалюють стежки гілками.
А коли вже зайшли та видерлись на каміння, то з усіх боків бачитимете небо.
В далині видно хати з краю села Терпіння, яке було засноване менонітами.
Вид на станцію та прилегле автотранспортне підприємство з пішохідного мосту.
На металевих деталях пішохідного мосту через залізницю (його зварено з рейок) відлито назву німецького виробника та рік виготовлення «Krupp 1933»: