Боржомі

Маршрутка з Тбілісі до Боржомі стартує з автовокзалу, який поєднано з ринком, біля станції метро «Дідубе». Вартість проїзду (2013-й р.) була 8 лари, час в дорозі трошки більше 2-х годин. Водії маршруток палять цигарки за кермом та їздять по зустрічній. Маршрутки курсують десь з 9 години ранку та приблизно до 18:00 вечора. Так сказав нам один з водіїв.

Боржомі зустрічає кольоровою багатоповерхівкою

та горами, що вкриті лісом.

Велика річка в Боржомі — це та сама Мтквари, Кура, що й в Тбілісі. Колір річки також не змінився за 200 кілометрів.

Йдемо у відомий парк крізь немолодий райончик приватних будинків.

Цікавої форми люк на перехресті, де складний рельєф.

Радянських часів готель «Тбілісі» стоїть та збирає пилюку. Чомусь зараз він нікому не потрібний, хоча трохи ближче до парку будівництво готелів досить сильно кипить.

На шляху до парку є міст через ще одну річку, меншу. Подумав, що вона мала б називатись «Боржомі» — майже вгадав: Боржомула.

В набережній Боржомули облаштовано альтанки, які трохи звисають над водою.

Повз Боржомулу йде вулиця, на якій стоять зовсім літні будиночки. Здається, що не витримають навіть слабкого вітру.

Максимально близько до парку розгорнуто будівництво дорогого готелю. Власникам мабуть не достатньо красот природи навколо, то вони будують ще скульптурну прикрасу в схилі найближчої гори.

Також будують і місток модної форми «мертва петля».

Дивлюсь вперед — а там водоспад.

З розмов людей підслухали, що до холодного джерела треба повернути саме тут. Повернули, відстояли невеличку чергу — потрібно ж скуштувати. Джерело схоже на ствол кулемета з глушником, або на телескоп, який дивиться у підлогу.

Від джерела видно декілька приватних будинків, між якими зроблено місточки над Боржомулою. Цими містками бігав туди-сюди собака, якому, здавалось, було трошки нудно.

Зайшли до парку. Вхід бескоштовний. Праворуч є будівля — виявилось, що то станція канатної дороги нагору до водоспаду. Але ми зарано приїхали, сезон ще не почався. Канатка працює з 15-го травня. Прикро, я б проїхався.

На початку парку повітря нібито було просякнене спонсорським вайфаєм від білайну, але під'єднатись до нього я не зміг. Старий люк мабуть до нутрощів гарячого джерела.

Гаряче джерело загорнуто у дизайн. Вода не гаряча, а трошки тепла.

Рослина-улюбленець відвідувачів.

Поріг на Боржомулі.

Красивий водоспад.

Під водоспадом встановили статую. Водоспад, схоже, змінював свій шлях нещодавно. Посунувся на 5 метрів ліворуч. А раніше очевидно що падав ось тут.

Пробіжався вгору по річці. Скоро після водоспаду парк закінчується. В кінці парку стояло два-три атракціони, які, нудьгуючи, стерегли охоронці.

Але дорога йде далі — досить далеко, мабуть до сусідніх селищ, та ще далі. Чарівний змішаний ліс по боках ущелини.

Іноді ця доріжка по дну ущелини перетинає Боржомулу. Мости симпатичні.

Помітили обличчя, схематично викарбоване в скелі колись у 1974 (рік накарябано поряд). Грузини тут навіть подсвітку підвели.

Йдемо з парку. Бачимо дзеркальну мозаїку на будиночку.

Йдемо дивитись власне містечко Боржомі. Воно виглядає закинутим.

В невеличкому парку теж щось потихеньку руйнується.

Цікаво хтось живе біля рейок залізниці. Якби я тут жив коли був дитиною, був би у захваті.

Підвісний міст над Мтквари.

Центр Боржомі на тлі гір.