Декілька разів проїжджав поїздом повз вуглеподачу між Українкою та Трипіллям, було завжди цікаво. Нарешті доїхав сюди персонально та подивився ближче.
Дорога від Столичного шосе до Українки була сильно розбита. Машини уповільнювалися до 5 км/г.
Декілька разів проїжджав поїздом повз вуглеподачу між Українкою та Трипіллям, було завжди цікаво. Нарешті доїхав сюди персонально та подивився ближче.
Дорога від Столичного шосе до Українки була сильно розбита. Машини уповільнювалися до 5 км/г.
Перші будинки міста стирчать з-за дерев. Їх стає видно приблизно біля зупинки «Лікарня Лісод» — це в сусідньому селі Плюти утворився філіал ізраїльської модної онкологічної клініки.
Стела «Українка» на в'їзді з боку Києва.
Автомобільний міст та будівництво над гирлом річки Стугна.
Між автомобільним та залізничними мостами є піщані пагорби з пляжами, вони виглядають симпатичними з вікна поїзда.
Дачі та будинки на косі. Модні водні гаражі, гарні сходи у воду (можливо, з бань), смайлик на даху. Хтось гарно живе.
В місті багато сосен. Мабуть, з ними взимку не так сіро, як без них.
В бік Києва йде неширока вулиця. У 2013-му була з розбитим покриттям.
Майже одразу — центральна площа Шевченка та міськрада. Святе місце — кінцева зупинка маршруток №313 Видубичі—Українка.
Близько п'яти років тому в країні припинили писати назви зупинок на табличках.
Замок для дітей біля площі. Був чистим, можливо, тому що під вікнами на видному місці.
Пагорб серед багатоповерхівок.
Вулиця Соснова. В Українці наче лише шість вулиць, але я міг ще тоді недогледіти щось. Біля повороту на Соснову стояв порожній корпус недобудованого спорткомплексу.
В кінці Соснової стоять дві багатоповерхівки, які називають мерседесами через їх форму з трьох променів.
Ці будинки стоять прямо біля пляжу на Дніпрі.
Початок пішохідної набережної заблоковано недобудовою, схожою на кафешку.
Набережна в Українці гарна, якщо був на ній менш ніж 20 разів.
Причал. Гадаю, що тут я колись пропливав у «ракеті», і вона тут мала зупинятись.
Центральні сходи на причал від будинку культури «Енергетик».
Це все був парадний Дніпровський проспект. З іншого боку, біля залізниці — задній двір міста з вулицею Юності. Ринок, мікроскопічний автовокзал, всілякі напівгаражі — все тут.
Баня. От були ж часи. Зараз не працює, а ззаду в неї одна з автомайстерень Українки.
Пожежна станція.
Дорога від Українки в бік Трипілля. Тут були залишки радянської автобусної зупинки.
Початок дороги Українка—Обухів під мостом залізниці.
Ось і подача вугілля, яка й заманила мене сюди крізь вікна поїздів.
Труби Трипільської ТЕС суміщували дві функції: відведення диму та підтримку ЛЕП.
Промзона одразу біля знаку про кінець населеного пункту Українка.
Вид на Українку з сусіднього Трипілля.