Туреччина

Коли я тут ще не був, то думав, що Туреччина не така крута. А вона дуже крута, виявляється. Я б тут жив.

В Туреччині я побував в декількох містах. Їх список тут нижче, а ще нижче трохи моїх загальних спостережень про країну. Якщо коротко, то Туреччина величезна, красива та цікава країна з купою мальовничих гір прямо біля морів, та залишками давньогрецьких міст майже в кожному селі.

Будинки через вигини рельєфу здаються ще більшими, ніж насправді. Вдень:

Опори ЛЕП теж здаються величезними.

Таксі — жовтогарячого кольору. Це вони біля виходу з аеропорту «Ататюрк».

Дороги в Туреччині гарні, навіть в маленьких містах. На фотці — місто Люлебургаз.

Ремонт дороги між Люлебургазом та Бабаесками.

Неочікувано багато слів запозичено методом транскрипції з французької: почули, записали турецькими літерами. Скажімо, машина — oto, вокзал — gar, поїзд — tren, станція — ıstasyon, тунель — tünel, грузовик — kamyon, заряджати — şarj. Робляться спроби заміни таких запозичених слів турецькими аналогами. Навіть назву головного туристичного променаду в Стамбулі — «істікляль» («незалежність») — пропонують замінити, бо воно, виявляється, запозичено з арабських мов. Але заміна слів — то не так легко.

Маршрутка турецькою буде «долмуш». Старі маршрутки прості, іноді ось такі, візуально незбалансовані.

Нові маршрутки — красиві, але зустрічаються не часто.

В Туреччині майже не вживають алкоголь — через релігійні причини. Турки в закладах п'ють чай та грають в нарди.

Але все ж таки майже, а не зовсім ні. Існують магазинчики марки Efes, де, якщо придивитись, як мінімум, є пиво. Ці магазинчики поводяться тихо, не мають красивого оздоблення, всередині навіть світло не горить. Вікіпедія каже, що цей Ефес — досить великий виробник алкоголю, який працює на експорт.

Так, не бухають, молодці. Але тютюн палять, немов скажені.

Турецькі стаканчики для чаю. В однині буде турецькою «bardak», а вимовляють вони дуже м'яко та редуковано «бада». Бардаки ці можна побачити залишеними без нагляду на цоколях будинків, на машинах, та на підвіконнях. Тобто, повсюди. Пити з них приємно. Один бардак чаю досить дорого коштує на вулиці, краще вдома чаювати. Чай роблять міцний, як раз для мене. Використовують чіткий та рівний листовий чай, який ми, слов'яни, звемо чорним.

В Туреччині прижились дикі папуги видів Psiiacula eupatria та Psittacula krameri (папуга Крамера, на фото).

«Обережно, злий собака» турецькою буде «Dikkat! Köpek var!», буквально «Увага! Собака є!».

Багато амулетів «назар» (див. на англ. вікіпедії): тут існує таке марновірство, що ніби якщо таке повісиш, то поганих речей не відбудеться. Як життя показує, це єрунда, але якщо схильні вірити, то будуть вірити не зважаючи на реальність. Але з культурологічної точки зору (ну, Вікіпедію прочитати) цікаво. Турки ще на них кажуть «бончук». Вони трапляються дуже часто, та навіть в сучасних логотипах бувають вписані.

В містах Фракії (західніше від Стамбула) бачив моторошні зелені вуличні меморіали, схожі на пічки. На них зазвичай написано текст, який якщо спростити, то буде про вічну пам'ять якимось героям. Мають закопчені отвори для свічок. Бувають маленькі та великі. Це — велика, близько 170 см заввишки. Я ще не до кінця зрозумів, що це і як зветься.

А, збрехав — більшість зелені, але одну білу теж бачив.

Текст з одної з таких могил читайте у розповіді про Бабаескі.