Подорожі 75 дописів з фотографіями
Пірнове
Склав компанію людині у її паломництві до місць зі спогадів про дитинство.
Пішли до місця, яке мало назву «в березі». Це низинка, в якій мала бути вода, але ми ту воду не знайшли. Задні частини городів це власне і є те саме «в березі». Я думаю, що це залишок дуже старого меандру Десни, який вже замулився та заріс рослинами.
Ближче до власне Десни у когось за городом таки ще лишилося трошки води. Табличка «не смітити» з помилкою тут стояла.
Грунтівка по дамбі в напрямку сусідніх сел Воропаїв та Жукин.
Маленький місток понад струмком, який з'єднує дві частини меандру.
Центр села. Тут заростає рослинами бульвар, звичайно ж, імені Леніна. Між двома проїжджими частинами бульвару ми бачили занедбану пішохідну серединку, де серед трави стояли ледве видимі трухляві лавки.
Кластер сільмагів. Промтовари, продтовари, господарчі товари - все тут. Висить логотип жуйки Стіморол, яка наче вже й не продається.
Срібний пам'ятник Леніну перед школою.
Бібліотека.
Скелет кіоску «Вітерець».
Невеличка частина берега Десни за колишньою базою «Дубки» має пішохідну доріжку.
Водонапірна вежа.
Порожня лікарня вся серед дерев. Фотографію цього простенького бюста без підпису я колись вилив на «Панораміо», а звідти її забрали на Вікіпедію, при цьому приблизно визначили як бюст Івана Павлова.
Двері з підозрілим написом «холодильник» на території лікарні.
Добре було б злазити на цю вежу, але я йього не зробив.
Сосна з прибитими дошками схожа на хребет.
Тут та в сусідніх селах є багато баз та таборів відпочинку. За чутками, від аварії на ЧАЕС репутація місць погіршилася. Бази було закинуто.
Але ті часи минули. Зараз тут чисто, а природа квітне. Багаті люди купують тут землю та цілі бази, з яких роблять вже щось сучасне та дороге. Багато чорних дорогих автівок.
Ми йшли на базу «Десна». Цю базу ще не викупили, вона напівзакинута. Перед базою є міст на острів, утворений основним річищем Десни та її старим меандром.
Меандр звичайно ж має назву «Старик» та не виглядає достойним бути меандром такої серйозної річки, як Десна — він неширокий та непривабливий.
База відпочинку «Десна» була частково занедбана, але працювала. Начебто, вона належала до київського заводу «Квант».
Їдальня. Розповіли, що всередині був рояль.
Буфет.
Колишній відкритий кінотеатр. Сцену зовсім розібрали. Діти, які шмигали навколо, попередили, що в театрі можливо натрапити на змій.
Непростий ліхтар програє у боротьбі з природою.
Бібліотека доглянута, має гарний вигляд. Розповили, що тут навіть індійські книжки були для дітей.
Це була штучна водойма. Кам'яні стінки розібрали.
Медпункт теж доглянутий, охайний, як ляльковий будиночок.
Серед великого, красивого змішаного лісу, де співають солов'ї, шпаки, де росте суниця, знайшли ми ось таке важливе місце для миття відер. Можливо, що ніде більше в Україні такого місця нема.
Трошки чуток та старих міфів наостанок. Начебто, в якийсь момент радянське керівництво почало селити у Пірнове людей, які йому не дуже подобалися. Звозили з різних місць, тому тут жив навіть чи то кореєць, чи то японець, та дуже багато різних прізвищ.