Боржомі

Маршрутка з Тбілісі до Боржомі стартує з автовокзалу, який поєднано з ринком, біля станції метро «Дідубе». Вартість проїзду (2013-й р.) була 8 ларі, часу в дорозі трошки більше 2-х годин. Водії маршруток палять цигарки за кермом та їздять по зустрічній. Маршрутки курсують десь з 9 години ранку та приблизно до 18:00 вечора. Це все сказав нам один з водіїв.

Боржомі зустрічає кольоровою багатоповерхівкою,

та горами, що вкриті лісом.

Велика річка в Боржомі — це та сама Мтквари, Кура, що й в Тбілісі. Колір річки також не змінився за 200 кілометрів.

Йдемо у відомий парк крізь немолодий райончик приватних будинків.

Цікавої форми люк на перехресті, де складний рельєф.

Радянських часів готель «Тбілісі» стоїть та збирає пилюку. Чомусь зараз він нікому не потрібний, хоча трохи ближче до парку будівництво готелів досить сильно кипить.

На шляху до парку є міст через ще одну річку, меншу. Подумав, що вона мала б називатись «Боржомі» — майже вгадав: Боржомула.

В набережній Боржомули облаштовано альтанки, які трохи звисають над водою.

Повз Боржомулу йде вулиця, на якій стоять зовсім літні будиночки. Здається, що не витримають навіть слабкого вітру.

Максимально близько до парку розгорнуто будівництво дорогого готелю. Власникам мабуть не достатньо красот природи навколо, то вони будують ще скульптурну прикрасу в схилі найближчої гори.

Також будують і місток модної форми «мертва петля».

Дивлюсь вперед — а там водоспад.

З розмов людей підслухали, що до холодного джерела треба повернути саме тут. Повернули, відстояли невеличку чергу — потрібно ж скуштувати. Джерело схоже на ствол кулемета з глушником, або на телескоп, який дивиться у підлогу.

Від джерела видно декілька приватних будинків, між якими зроблено круті місточки над Боржомулою. Цими містками бігав туди-сюди собака, якому, здавалось, було трошки нудно.

Зайшли до парку. Вхід безкоштовний. Праворуч є будівля — виявилось, що то станція канатної дороги нагору до водоспаду. Але ми зарано приїхали — сезон ще не почався. Канатка працює з 15-го травня. Шкода. Я б проїхався.

На початку парку бачили старий люк з мутними скляними секціями. Мабуть, він веде до нутрощів гарячого джерела.

Гаряче джерело загорнуто у дизайн. Вода не гаряча, а трошки тепла.

Рослина-улюбленець відвідувачів.

Поріг на мальовничій Боржомулі.

Красивий водоспад серед чарівних гір.

Під водоспадом встановили статую. Водоспад, схоже, змінював свій шлях нещодавно. Посунувся на 5 метрів ліворуч. Раніше, очевидно, падав ось тут.

Я пробігся вгору по річці. Скоро після водоспаду парк закінчується. В його кінці стояло два-три атракціони, які стерегли охоронці. Стерегли та нудилися.

Гравійна дорога йде далі, досить далеко — мабуть, до сусідніх селищ. По боках ущелини росте чарівний змішаний ліс.

Іноді ця доріжка по дну ущелини перетинає Боржомулу. Мости симпатичні.

На жаль, до кінця цю доріжку проходити буду вже наступного разу.

Помітили обличчя, що його схематично викарбовано в скелі колись у 1974 (рік написаний поряд). Грузини тут навіть підсвітку підвели.

Йдемо з парку. Бачимо дзеркальну мозаїку на будиночку.

Йдемо дивитись власне містечко Боржомі. Воно виглядає закинутим.

В невеличкому парку теж щось потихеньку руйнується.

Цікаво хтось живе біля рейок залізниці. Якби я тут жив коли був дитиною, був би у захваті.

Підвісний міст над Мтквари.

Центр Боржомі на тлі гір.