Едірне

Вид на місто з дороги з боку Бабаескі.

Доречі, в Туреччині фоткати можна повсюди: в супермаркетах, мечетях, музеях. Мабуть, тільки військові частини не можна, я не перевіряв.

Вхід до мечеті крізь базар — це дивує. Підходиш до входу, думаєш зараз ота вся релігія на тебе навалиться, адже навіть жінки тут перед входом свої голови хустинками прикрили. А заходиш — там кросівки з усіх боків висять.

Голуби чекають на їжу. Хитрі цигани продають туристам стаканчики з зерном для цих динозаврячих нащадків.

Мечетей тут багато, з однієї бачиш інші.

Вуличка.

Знайоме слово Кервансарай. В Едірне в ньому тепер готель, тому він як новий.

Ще зайшли у комплекс біля мечеті султана Беязита другого.

Тут є музей старої лікарні з божевільними картинками епізодів медицини давнини та манекенами.

Кімната з божевільним.

Лікування музикою.

Манекени збираються зварити цілющого супу з півня. Перед цим змушують змію вкусити того півня. Буде в результаті гомеопатичний супчик.

Дівчинка з вітряною віспою — один з найменш спокійних малюнків.

Смерть, йди геть.

Річка Тунджа та старий міст. Річка невдовзі впаде в ріку Марица (тур. Мерич).

Весь комплекс Беязита якогось неприємного сіро-білого кольору.

* * *

Мужик слідкує за порядком на зоні.

Ще один вид на місто з дороги.

Квартал майстерень — sanayi sitesi. Чимось нагадує наші гаражні кооперативи, але не має огорожі з воротами, та й гаражів тут нема. Замість гаражів — майстерні, втричі або в чотири разі більші за наш звичайний гараж. Такі квартали майстерень є в усіх містах Туреччини. Особисто я бачив їх в Люлебургазі, Бабаесках, Киркларелі, та в Едірне.

В кварталі майстерень є своя мечеть.