Джайпур

Джайпур виявився набагато спокійнішим та чистішим за божевільне Варанасі. Вокзал чистий, не має килима з людей, не потрібно пильнувати кожен свій крок, щоб не наступини на якусь кінцівку. Ті, хто чекає на поїзди на підлогах, розмістились охайно, як іконки на екрані комп'ютера.

Ну, буду чесним: рікша відразу від вагону пристав і не відставав, але раптом відчепився перед входом у будівлю вокзалу, бо там сидів поліцейський. Мабуть, на вокзалі Джайпуру діють певні правила. Всі рікши залишились за дверима, але не припинили спроб якось нас обдурити. Наприклад, кричати, що ми йдемо не туди, першої платформи там нема, хоч бачили, що ми бачимо першу платформу перед очима, і на ній написано «платформа 1».

На вокзалах в Індії стоять будки з трьома абревіатурами в ряд: STD ISD PCO. Це телефонні будки з касиром. З них можна зателефонувати кудись. Ми зателефонували до гест-хаузу (зупинялись на дві ночі в Pearl Palace Hotel, це був дешевий чистий оазис спокою, рекомендую) та попросили їх забрати нас з вокзалу (безкоштовна послуга для тих хто забронював кімнату). Приїхав авторікша Імран син Імрана. З ним, за більше грошей ніж було б без нього, ми два дні їздили по найпопсовіших місцях Джайпуру.

Почали з Галтаджі (Galtaji), також відомого, як храм мавп. Годували тих паскуд; самець, що домінує, не підпускав нікого до їжі, а тих, хто спромогся вхопити горішок та втік, лупцював.

Щоб потрапити до храму, треба перевалити через пагорб. Дорога-серпантин є пішохідною, хоча іноді траплялись індійці-мотоциклісти на своїх моциках «Герой Хонда». Виявилось, що нічого страшного, якщо ти ще нівроку. Наприклад, якщо просто від автодороги до храму та назад, то в один бік набір висоти 48 метрів, у зворотній 91 метр. Подекуди в інтернеті це вважають особливою пригодою. Ну, бог їм суддя... Ось вид приблизно з найвищої точки серпантину.

Спека серйозна: Допив пляшку, одразу купуєш іншу. На стіні — кран з водою, на крані — мавпа.

В Галтаджі, та взагалі в Джайпурі, круто. Якщо мати час та свободу погуляти тут повсюди — по храму, по горах — то вистачить на багато днів.

Джал Махал

Джал Махал (індійці вимовляють «мехель») цце такий палац у водосховищі Ман Сагар.

Чапля. Їх тут ще багато.

Купили туристський квиток для іноземцців. Він за 300 рупій дозволяє відвідати 5 місць: палац вітрів Хава Махал, Амер форт, Нахарга форт, Альберт хол. Довелося доплатити Імрану Імрановичу ще 200 рупій, бо серпантин до Нахарга-форту довгенький..

Дерево біля входу у палац Хава Махал.

Палац вітрів Хава Махал

Я так зрозумів, що це був гарем. На мій погляд, архітектура наївна та марнославна.

Вид на одну з головних вулиь Джайпуру. Навіть автобуси є. Як було б добре знатись на маршрутах та не переплачувати рікшам.

У палаці досить багато відвідувачів-індійців. Мандрують своєю величезною країною. Майже всі хотіли з нами зфоткатись на всі мобілки. Поки фоткаєшся, підходять інші, стають до нас та незнайомих індійців. Ну я одну фотку і собі зробив. Цікаво також, як усі хочуть доторкнутись до білошкірої жінки. Руку на плече покласти, за руку взяти. А самі у шарфах у ту спеку...

Форт Амер

Форт називається «Амер». Інколи кажуть чи пишуть «Амбер», щоб було схоже на англійське слово для позначення бурштину.

Ми приїхали до форту Амер здебільшого тому що тут можна проїхатись на слоні. Слони курсують від підніжжя форту до плацу всередині. Дорого: 900 рупій за одну людину. Неприкольно: попона повністю закриває від тебе слона, коли ти на ньому сидиш. Повільно: 650 метрів за 10 хвилин, пішки швидше. Але що поробиш — раз в житті треба на слоні верхи проїхати.

Висить велика табличка: прохання не давати на чай. Погонщик та працівники форту все одно просять додаткових грошей, а також не поспішають давати решту (проїзд 900 + 900 = 1800 рупій, я дав 2000 рупій, довелось просити свої 200 решти).

Перед поїздкою було важко знайти, звідки саме стартує маршрут тих слонів. Знайшов тільки коли сильно наблизив супутникову мапу. Побачив декілька білих цяточок. То їхні попони. Тепер ми там побували персонально, та я ось намалював маршрут на карті.

Існує ще один, довший, маршрут слонів. Про нього я нічого не знаю, окрім того, що він стартує з того ж місця, що й коротший.

Форт Амер великий та ццікавий. На поверхневий, але якісний огляд форту можна витратити ілий день.

Це — плац. Зліва місце, де ми злізли зі слона.

Площа в іншій частині форту.

Фрагмент стіни.

Шахта, повна кажанів, які дрихли. Найцікавіше місце у форті.

Садок Кесар К'ярі (Kesar Kyari) на водосховищі.

Форт Нахарга

Проїхати всередину форту Нахарга коштує 10 рупій. Платили ми, а не Імран. Форт Нахарга менш популярний, ніж Амер, та трошки занедбаний у порівнянні з ним. У 112 метрах нижче починаються будинки Джайпуру, який звідси виглядає величезним.

Будівля форту нуднувата, хоч велика. Індійці кажуть «Наарга», а не «Нахарга».

Обсерваторія Джантар Мантар

Стара обсерваторія Jantar Mantar — це купа давнішніх інструментів, за допомогою яких вчені мали відповідати раджі чи султану, з якою з мешканок палацу вітрів йому сьогодні слід поспілкуватися, та коли народиться син. Ну, жарти жартами, але, мабуть, тут окрім ього також розвивалась наука астрономія та ули зроблені важливі спостереження. Нехай і під час консультацій щодо персонального життя раджі. Видиратись на той трикутник не можна. Він для того і був зроблений, щоб на нього видирались, але тепер є паркан та табличка із забороною.

Звідси видно палацц Хава Махал, і мені він нагадав голову мохнатого павука.

* * *

Зайшли також в Альберт Хол, бо це включено у квиток. Там була мініатюра: якась риба заковтнула Шиву, який гуляв з друзями. Але Шива збільшився у розмірі та розірвав голову риби зсередини. Через м'ясисту, вологу від біологічних рідин, дірку, яка утворилася, гуляки вийшли та продовжили прогулянку. Обмазані кров'ю, думаю.

Спитали в Імрана, яке значення його імені. Імран під'їхав до свого батька, також авторікші. Батько сказав: «ви знаєте гравця в крікет на ім'я Імран?» Не знаємо, та й гравців таких біля 20. Кажемо: нам цікаво саме значення імені, а не на честь кого. Ось ім'я Матвій, наприклад, означає "божий дар".» Імран-батько на те відповів: «А. Ну Імран теж означає "дар божий"!» Почитали потім в інтернеті. Вікіпедія каже, що арабське ім'я Імран означає «процвітання» або «той, що довго живе».

Імран-син, хоч і не знав значення свого імені, увесь час намагався того знаення «процвітання» з нашою допомогою досягти. За наш другий день в Джайпурі ми наїздили з ним аж на 1200 рупій, але він весь час не припиняв спроб завести нас у магазини з килимами та прикрасами з цінами для туристів. Періодично перевіряв, чи ми не змінили свою думку, чи не захотіли вже до магазину килимів? No, thanks.