Житомир

Колись я бував в Житомирі. Того разу я був не вільний дивитись місто сам. Від міста утворилось тоді неправильне враження, бо подивився тільки нецікавий маршрут тролейбусу навколо спальних районів.

Пізніше з'явились карти Гуглу, і я зрозумів, що мої провідники просто не мали за мету тоді показувати цікавинки. Або я не попросив.

Після нудної, пласкої частини міста неочікувано виявляється, що тут є каньйон, складний рельєф з притоками Тетереву, мости та моторошнуваті греблі.

Чайки на греблі сидять.

Гребля заввишки 21 метр, як каже інтернет. Стояти під нею трошки лячно.

Лячно? А рибалкам не лячно.

Так звані скелі «чотири брати».

Чомусь тут смердить каналізацією. На поверхні води лежать неприємні коми матерії, схожі на ті, що можна побачити на станціях аерації. Здоровий глузд каже, що тут не має бути скидання каналізаційних стоків. Та й справді — житомирські очисні споруди знаходяться не тут.

В центрі міста треба докласти зусиль, щоб не занудьгувати.

Приємні, але дуже повільні старі тролейбуси.

Єдиний маршрут трамвая. Вузька колія.

Одна кінцева зупинка.

Друга кінцева зупинка.

Таблички зупинок маршруток не підписані, а трамвайних — підписані, та з розкладом.

Ведуться роботи.

Ділянка трамвайної колії з травою.

Житомирський маслозавод не відчуває, коли логотипів вже достатньо.

Залізничний вокзал ззовні.

Той самий вокзал всередині.

Пара прикладів місцевої топоніміки для більшого занурення у житомирську атмосферу.

Посилання

Житомирський трамвай на українській Вікіпедії