Херсон

Приїздив за компанію до друзів моїх друзів, та мав декілька коротких вилазок. Трошки відходив від центру. Помітив те, чого раніше не помічав: повсюди в Хурсоні продавали фільтровану воду. Найбільш поширеним був бренд «Питна вода», а окрім нього я ще бачив «Джерельну». Магазинчики з водою були дуже різними — від найпростіших будок до поважних приміщень. Приклад з рогу вулиць Кулика та Залаегерсег:

На вул. Михайла Грушевського:

Літр води коштував 0.25 грн. Крім води, у продажі були витратні матеріали: пластикові пляшки, пробки та ручки до них. Покупець платив, після того з віконця йому висували шланг з краном та пхали його у тару, яку покупець підставив (зазвичай, шестилітрову пляшку).

Ще один екземпляр, схожий на пляжну роздягальню, до якої приварили краник:

Коли я бував в Херсоні раніше (2007, 2008), то не бачив цієї торгівлі водою. Але місцеві знайомі сказали, що так було вже дуже давно.

В Херсоні, так само як і в багатьох інших містах України, припинили писати назви зупинок громадського транспорту. Повсюди були просто непідписані знаки. Замість назв, на зупинках висіла реклама. Коли я тут був, то вона була однаковою на усіх тих зупинках, які я бачив. Назви зупинок бачив лише двічі — їх було непомітно вліплено під стріхами десь на проспекті Ушакова та біля парку Слави.

Людей на вулицях було мало. Я, коли вийшов вештатись, навіть здивувався. Трохи пізніше виявилося, що всі люди тепер сидять на «Фабриці».

(Поверхня Сонця над космонавтом здалася мені схожою на піцу «маргаріта» без томатів.)

«Фабрика» — це торговельний центр, який побудували в одному з покинутих цехів паперового комбінату. Наліпки з логотипом цього ТРЦ бачив на більшості маршруток, і, можливо, що деякі маршрути змінили таким чином, щоб вони проходили поруч з цією точкою тяжіння.

Всередині «Фабрики» було дуже гучно. З усіх боків атакували цінники, на кшталт 4 хвилини на каруселі — 12 грн по робочих днях. Дітям подобалось.

Бачив місце з прикольним контрастом: басейн в залі мав напівпрозорі стіни. З одного боку від стін йшли похмурі зимові люди у дешевих чорних куртках, човгаючи ногами по брудній підлозі. З іншого боку, лише у трьох метрах, люди плавали у купальниках.

На центральній, адміністративній будівлі паперового комбінату висів величезний транспарант з помилками. Російське слово «сельскохозяйственный» надрукували з однією «н». Змішали дві мови: водночас тут було українське слово «торговий».

Давно хотів подивитись вулицю з дивною назвою Залаегерсег (це непросте слово виявилося назвою угорського міста-побратима). Подивився.

Прикольний слід від телефона-автомата нагадував про епоху, яка була до смартфонів.

Ходив вулицею Підпільною, бачив стару арку.

Бачив прохід з Підпільної на сусідню вулицю Колодязьну та чиюсь стару похилу огорожу.

Бачив колектор зі струмком. По цій малій річці і пролягала вулиця Колодязьна. Отвір колектору ніяк не було огороджено.

Бачив Панкратівський міст, який збудували через балку того струмку у 19-му сторіччі.

Бачив херсонський urban decay.

Натрапив на гарний стріт-арт. Судячи з підпису, автором є Valeo.

Навколо була нудна зима білого та іржавого кольорів.

Кіт грівся там, де знайшов тепло.