Мінськ

Це були не надто вдалі спроби щось побачити за півтора дня, тікаючи від суворих поривів лютневого вітру.

Будинки на Кам'яній гірці пофарбовані, щоб було веселіше. Взимку це справді допомагає.

Номери будинків намальовано великими цифрами, як десь на півночі. Практично, та й короткозорі подякують.

Якщо рухатись активно, то було не холодно. Мінчани ковзали та ганяли шайби на ковзанці, що була на Кастрычніцкой площі, яку продували усі холодні вітри. А я біг та ковзав тротуарами, які були трохи слизькими після снігоочисної машини — так було помітно тепліше.

Центральний проспект падав та підіймався хвилями по пагорбах. Вітер закидав в обличчя сухий сніговий порошок, та діставав навіть у підземних переходах.

Річка Свіслоч, якщо вірити чуткам, забирає по 15-20 людей у стані алкогольного сп'яніння щороку.

Температура була -17°C. Тут ополонка, тому що з колектору впадає річка Неміга. Мабуть, в тому колекторі було відносно тепло. Ополонкою користувались крякви.

Нічого не подивився, бо грілись у друзів або в кав'ярнях. Їдемо звідси на південь (до Києва), там лише -15°C. В тунелях мінського метро стіни були світлішими, ніж у київського.

В одній з кав'ярень я, не розібравшись у курсі валют, попросив віддати мені решту у декілька десятків білоруських рублів. Реакція була бурхливою. Порахував, виявилося, що то було 2 українських копійки. Ну, не розібрався, буває.