Мінськ

Це були не надто вдалі спроби щось побачити за півтора дня в Мінську, тікаючи від суворих поривів лютневого вітру.

Будинки на Кам'яній гірці пофарбовані, щоб було веселіше. Взимку це справді допомагає.

Номери будинків намальовано великими цифрами, як десь на півночі. Практично, та й короткозорі подякують.

Якщо рухатись активно, то було не холодно. Мінчани ковзали та ганяли шайби на ковзанці, що була на Кастрычніцкой площі, яку продували усі холодні вітри. А я біг та ковзав тротуарами, які були трохи слизькими після снігоочисної машини — так було помітно тепліше.

Центральний проспект падав та підіймався хвилями по пагорбах. Вітер закидав в обличчя сухий сніговий порошок, та діставав навіть у підземних переходах.

Річка Свіслоч, якщо вірити чуткам, забирає по 15-20 людей у стані алкогольного сп'яніння щороку.

Температура була -17°C. Тут ополонка, тому що з колектору впадає річка Неміга. Мабуть, в тому колекторі було відносно тепло. Ополонкою користувались крякви.

Нічого не подивився, бо грілись у друзів або в кав'ярнях. Їдемо звідси на південь (до Києва), там лише -15°C. В тунелях мінського метро стіни були світлішими, ніж у київського.

В одній з кав'ярень я, не розібравшись у курсі валют, попросив віддати мені решту у декілька десятків білоруських рублів. Потім вже вирішив порахувати, бо реакція була бурхливою — тоді то було 2 українських копійки. Ну, не розібрався, буває.