Їздив як надавач одній поетесі фізичної підтримки для потрапляння на її творчий вечір в холодній, слизькій зимовій Горлівці.
Микитівка — це частина Горлівсько-Єнакіївської агломерації. Тут під час короткої зупинки ми вийшли з вагону. Станція:
Їздив як надавач одній поетесі фізичної підтримки для потрапляння на її творчий вечір в холодній, слизькій зимовій Горлівці.
Микитівка — це частина Горлівсько-Єнакіївської агломерації. Тут під час короткої зупинки ми вийшли з вагону. Станція:
Ленін на станції, кажуть, бував пофарбований у блакитний. Зараз світло-сіренький:
Водій класичного автобусу ЛАЗа полюбляє «Роллінг Стоунз» та виразив свою любов, наліпивши два їх логотипа-язика:
Границі між Микитівкою та Горлівкою я не помітив. Мабуть, зрослося давно одне з іншим.
— А що в Горлівці дивитись? Промзона та спальні райони. Олексій.
Сніг та лід не прибирають, тому дороги мають складний рельєф. На зупинках, мабуть, через тепло від двигунів, через ефект від гальмування, та можливо малюнків на протекторах утворюються численні горбики. Гострі та тверді, не зламаєш.
В Горлівці їздить дуже багато ЛАЗів (ЛАЗ-695 та ЛАЗ-695Н). Такі ЛАЗи в мороз — то дуже добре, бо в них двигун сильно обігріває салон. Про це всі, мабуть, і без мене знають, чого я розповідаю? Крім ЛАЗів, ще їздять ПАЗики двох типів. Ще є звичайні тролейбуси та трамваї з дуже незвичними дверима. Не покатався в них. Шкода. Ну, маршрутки ще є.
Пересіли з ЛАЗу на ПАЗ. Він завіз нас у Квартал — так місцеві називають мікрорайон Сонячний. Кажуть з наголосом на перший склад. Є поділ на старий та новий Квартали. Новий височів на горизонті — виглядав, наче звичайні багатоповерхівки.
Старий Квартал містить досить дивні багатоквартирні будинки. Мені вони здались дуже незвичними. Є симпатичні темно-сірі двоповерхові та триповерхові, трохи глибше є більш стандартні п'яти- та дев'ятиповерхівки. Між будинками широка відстань. Створюється відчуття низького зросту всього району. Красиво обшарпана вітром та часом фарба, яка гарно пасує до зимових білих гілок та доріг.
Вулиця Космонавта Волкова.
Край Кварталу. Ліворуч та праворуч то вулиця Малинича, а вперед, у майбутнє то вул. Волкова продовжується в нікуди.
Квартал — великий. Тут тільки житлові будинки та їх двори. Вулиці, які мають назви, мало відрізняються від дворових проїздів. Іноді ідеш нібито дворами, аж раптом виявляється що тут автобусний маршрут пролягає, бо автобус з-за дому на тебе повертає.
Тут, на краю Кварталу, я зробив одну з своїх найкращих фоток:
В центрі — неочікувано красиві будинки.
Двері будинку вчителя в Горлівці (Першотравнева, 29, неподалік від пам'ятника Горлову та парку з танком).
Всередині будинку вчителя. Стара картотека бібліотеки стоїть біля входу, мабуть, вже не користуються нею.
Поети послухали один одного, а я почекав всередині, бо ззовні було якось зимно.
Під балконами, що висять над дверима будинку вчителя, висять гнізда ластівок.
Коли добрели до центральної площі, було вже темно. Будинки в центрі всі мають три або чотири поверхи. Незвично низько. Башти на будівлях місцеві звуть «Афіни».
На площі встановлено екран. З того екрану демонстрували рекламу та тупі анекдоти.
Трохи пізніше відвідав ЦК — центральний корпус горлівського інституту іноземних мов. В інституту неочікувана історія — його у п'ятдесятих роках двадцятого сторіччя перенесли сюди з Білої Церкви. P.S. 2023: майбутнє виявилось ще цікавішим, матір його... Всередині ЦК був ремонт та економія ламп. В маленькій кімнаті кафедри все було, як і мало бути у кабінеті англійської — різноколірні квадрати лінолеуму відклеєні від підлоги, на вішалці дозволено вішати одяг тільки персоналу кафедри, купа магнітофонів Самсунг, старий електрочайник біля опуклого монітора з діагоналлю близько 13 дюймів. Щоб увімкнути світло, потрібно було троє: один вкручує лампу, другий світить першому, а третій стоїть на перемикачі біля стіни. Контакти від цоколю вже відпаялись, тому треба декілька спроб знайти правильно позицію. Висить такий плакат:
Написи на стінах в під'їзді будинку на Кварталі, офіційна назва якого, нагадую, «мікрорайон Сонячний».
Колись треба ще приїхати, полазити більше. Коли не такий мороз.