Харідвар

Скоро приїдемо. За вікном — охайні стосики навозу.

Списки з прізвищами пасажирів клеять на вагони та на спеціальні дошки на вокзалах. Зветься це PNR Chart. Довгі прізвища обрізані.

Поки їхали, за вікном було прохолодно та зелено. А як приїхали, то знов спека. Ось лише тут, в Харідварі, десь на шостий день подорожі, я перестав боятися та мене відпустив шок. Ми йшли туди, куди нам треба, груддю крізь торгашів, які ніжно чіпали за одяг, не озираючись, відповідав «no, thanks» та вже не думав, що я їх цим ображаю. Коли в вас таке з'явиться, тоді ви готові для Варанасі.

Індус в поїзді казав нам, що Харідвар — як Варанасі, священне місто. Так і є: срач та лайно лежать. Ось ну як так? У когось сюди балкончик виходить. Хтось сушить білизну над им. Всі сюди вивели якісь труби. Воняло тут.

Були біля храму Манса Деві, куди є підйомник. Черга була велика. Нагорі базао та дуже брудно. Індійці ступали босими ногами прямо у суміш слини та мила у проході. Їм нормально, я так зрозумів.

Тут біля храму є пагорб з видом. В мене була фотка але я її загубив. Вставлю, якщо знайду.

Доречі, ці гори то вже початок Гімалаїв. Я ж такий «а піду подивлюсь на початок Гімалаїв, ось якась стежка», заходжу туди а індійці з цієї стежки зробили собі парашу. Привіт, підніжжя Гімалаїв.

Суворо заборонено фоткати цю ергу та цей лабіринт, така табличка була. Добрий дядька, який чомусь подивився прямо у об'єктив, побачив, що у нас людина з милицею, та пропустив нас вперед своєї родини. Трошки допоміг, залишилося ще півтори сотні людей попереду. Дякуємо вам, невідомий добрий чоловіче!

* * *

Якщо поїдете до Харідвару, майте на увазі, що тут авторікші мають більші кабінки, ніж в Делі, чи Джайпурі, і через те вони не дуже охоче беруть менш ніж три пасажири. Ну, або плати один за трьох, або вмовляй.

Коли їхали з Харідвару назад в Делі, то не знайшли на вокзалі папірця з прізвищами. Пішли до Chief Ticket Inspector. Ним виявився дядько у дивному одязі. Він виписав нам номери, а ще багато слів казав. Серед тих слів було те, що він проти продажу квитків онлайн (вважаю, що він не правий). Потім він ще щось казав, але мовний бар'єр...

Поки був час, зайшли у їдальню на першій платформі. Там, серед світла однієї лампочки нам за 22 рупії (біля 4 грн, на час подорожі USD 0.5) дали металеву секційну тарілку з рисом, далом, гострим, кислим соусами та п'ятьма чапаті. Непогано за таку ціну, навіть хоч і половина мені не стала до смаку.

І ось весь час поки ми їли в їдальні, чіф тікет інспектор шукав нас, щоб впевнитися, що ми його правильно зрозуміли. Помітив нас, перевів на потрібну платформу та завів до вагону, який ще навіть не було подано. Десь за півгодини до подачі пасажирам. У вагоні ще навіть електрику було вимкнено. Дякуємо, добрий Chief Ticket Inspector!