Після того, як збудували стадіон, в Донецьку взялися за оновлення залізничного вокзалу, бо старий, зведений частково ще до війни, та добудований у 1951, не пасує до чемпіонату з футболу у 2012-му. Йшло масштабне оновлення:
Через персональні причини шукали якийсь будинок навпроти теоретичного гастронома «Шахтар», який мав колись існувати десь між бібліотекою Крупської та ДМЗ. Ніхто з перехожих на вулиці не пам'ятав такого гастронома, у тому числі літні люди. Коли стало зрозуміло, що потрібний будинок ми не знайдемо, тоді я просто сфоткав будинок навпроти місця, де на той момент стояв.
Потім спробували видертись на терикон в парку Щербакова, одразу за стадіоном «Шахтар». Але не стали, бо там були брудні гаражі:
Потім нам було потрібно проїхати весь маршрут трамвая №5. На розворотному кільці трамвайної зупинки якась кондукторка сказала нам, що п'ятий трамвай не ходить у вихідні. Довелось їхати маршруткою. Дістались площі Свободи та крізь сірий, сумний район пішли до БК ім. Франка. Це будівля 1927-го року, що архітектурно домінує над сірими будинками, поганим асфальтом та старими мешканцями мікрорайону. Пофартило зайти всередину та навіть вийти на балкон.
Бульвар. В перспективі — терикон.
Один з залів всередині будинку культури.
Одне з вікон будинку культури.
Німецькі будинки, схожі на ті, які стоять у «аварійному селищі» в Києві на Дарниці. Та й назва «Ганзівка» нагадує про Гансів. Місцевий мешканець підтвердив, що Ганзівку будували німці після війни. І працювали тут неподалік на шахті, яку тепер закинуто.
Будинки стоять охайними прямокутними квартальчиками, усі в одному стилі. Всередині квартальчиків сараї. Входи до під'їздів зсередини, на вулицю двері не дивляться. Вулиця Клубна та тротуар:
Життя знаходиться всередині подвір'їв, і воно йде там вже багато років.
На всьому сліди багатьох десятиліть.
Був ремонт гарячого водопостачання.
В під'їзді все ще ті ж дерев'яні сходи.
Собака у вікні.
Школа та ПАЗик, вулиця Державіна — край Ганзівки.