Пішохідний міст над вокзалом та інші дрібниці з життя Дніпра.
Не треба далеко йти — цікавинка є вже прямо на вокзалі, це довгий пішохідний міст. Ось його початок.
Пішохідний міст над вокзалом та інші дрібниці з життя Дніпра.
Не треба далеко йти — цікавинка є вже прямо на вокзалі, це довгий пішохідний міст. Ось його початок.
Спочатку охайний, пофарбований та з ліхтарями.
Потім платформи закінчуються, і над цим місцем охайна частина мосту закінчується.
Йдеш далі — міст вужчає.
Нижчає.
Від мосту відходить гілка до старої будівлі. Колись тут була табличка «залізнична поліклініка».
З іншого боку спуск туди где не палять.
Ще метрів п'ятдесят до кінця.
Секція мосту висить вже над вулицею.
Безлюдна вулиця між стін старих заводів — Краснозаводська, має трамвайну колію.
Сходинки металеві, на них є автографи та неочікувані слова. «Сідниці» це ж ліва та права половинки жопи, якщо хто не знає. Хто це написав зварювальним апаратом та навіщо...
Кінець мосту над дорогою.
З моста видно круту стару водонапірну вежу.
Хмарочос, частина торгівельного центру «Міст».
Торговельний центр обіймає синагогу, яку, мабуть, не змогли знести.
Старий будинок під руйнування.
Будинок на завершальній стадії процесу руйнації.
Стара бабуся мимо йшла та сказала, що в цьому будинку було зібрання дворянства, гестапо, будинок терпимості.
Величезні попільнички на стовбах.
Центральна частина проспекту Карла Маркса.
Двері художнього музею.
Вид з вікна третього корпусу митної академії, куди нас зводив на виставку та до їдальні знайомий викладач.
Парк Шевченка. Тут, як і в Києві, діди грають в шахи. Тільки стоячи.
Збирати гриби на території парку Шевченка не дозволено.