До університету — обов'язково. Одразу з вокзалу. Вхід подорожчав, але університет все ще вартий тієї ціни квитка. Виявилося, що минулого разу я якимось чином оминув ще більшу красу — невеличкий, але дуже красивий ботсад, що за центральним корпусом.
До університету — обов'язково. Одразу з вокзалу. Вхід подорожчав, але університет все ще вартий тієї ціни квитка. Виявилося, що минулого разу я якимось чином оминув ще більшу красу — невеличкий, але дуже красивий ботсад, що за центральним корпусом.
Важко повірити, що минулого разу я був у сотні метрів від цього дерева і не підійшов, бо не бачив його за будинком. Дуже красиве. Ймовірно, що це найкрасивіший об'єкт Чернівців.
Випадково збіглося ще й так, що була пора цвітіння магнолій. Багато пелюсток лежало на газонах навколо квітучих дерев. Мабуть, я на таке видовище навіть і не заслуговую.
Ще трошки обійшов ботсад, щоб побачити, що в кінці.
З ботсадом все цього разу.
В бруківці старого міста бачив куар-коди для туристів. Не користувався, бо мені вистачає мапи в телефоні. Потім нагуглив, що там трохи більш ніж двадцять пунктів, і разом цей маршрут зветься «Відкрий для себе Чернівці». Думаю, наступного разу можна буде і скористатися — тільки б цей наступний раз відбувся. Також можливо те, що я вже всі ті місця обійшов за два рази — бо вони всі більш-менш в старому центрі, і маршрут довгим не назвеш.
Зайшли у випадковий під'їзд, бо було відчинено. Всередині були старі сходи.
Оголошення чітко по сітці. Всі про продаж нерухомості.
На площі перед філармонією були ручні голуби. Годував їх. Приємний досвід. Знаючи цих птахів, можу припустити, що вони там і досі ручні, та чекають на добрих людей. Знаючи людей, можу припустити, що голуби ще й неголодні.
Потім був вже час їхати з міста. На шляху до автовокзалу знайшлося колесо огляду, то я на нього заліз, щоб подивитись, що звідти видно. В один бік щось було видно:
А в інший нічого не було видно:
Якщо хочете бачити Чернівці під час всього цього цвітіння, то запам'ятовуйте пору року: початок травня.
