Музей письменниці Марко Вовчок мені не сподобався.
Музей письменниці Марко Вовчок мені не сподобався.
Є бюст ззовні.
Та бюст всередині.
Для того, щоб потрапити до музею, потрібно викликати екскурсовода за наданим номером мобільного телефону.
Схоже, що в місті нема громадського транспорту, хоча може я просто не встиг побачити. А я не побачив жодної маршрутки, крім приміських. Є таксі.
Зупинки громадського транспорту існують.
Приємно поблукати тихими вулицями після київського шуму.
Собака мирно спить в коридорі магазину, тому що тут не так спекотно, як на вулиці.
Міст через Рось в центрі міста.
Рось під мостом.
Місцева цікавинка: гранітне оголення. Це досить велике поняття, яке включає весь граніт який можна побачити в місті, але мітка на карті стоїть там, куди народ ходить купатись. Зробили тут собі купальню, та трошки поміняли природний вигляд.
З високого берега до купальні йдуть сходами.
Місточок, яким можна дістатись іншого берега.
Інший берег — це острів. На ньому — каміння та стежки.
Каміння та стежки.
Одна з стежок йде вниз до струмка.
Струмок є рукавом Росі. Можливо, він грає роль обвідного каналу — неподалік влаштовано невеличку електростанцію.
Канал до тієї електростанції.
Довелося перейти ще через якусь водну перешкоду.
Вулиця Острів.
Стоїть пам'ятник фольклорній героїні — Марусі Богуславці. Он він, в далині:
Та ось він ближче:
Автостанція розташована як раз на цьому острові. Біля неї стоїть скульптурний фонтан «Три слони» з назвами пагорбів та річок Богуславщини. На фото видні написи «Лобунка» (пагорб) та «Корсунка» (річка).
Собаки відпочивають в тіні автостанції.
Півтори або дві години в маршрутці за 75 гривень та потрапляєш з тиші маленького міста у залізобетонний мурашник Видубичів.
