Вінниця

Я вже колись був в Вінниці двічі. Про другий раз навіть згадати нема нічого. Про перший раз є, хоча міста тоді не побачив.

Був молодий, співав в університетському хорі, був концерт десь у Вінниці. Може, в філармонії. Може в якомусь театрі. То було взимку. Нас привезли пізно ввечері автобусом одразу до місця концерту. Ми заспівали. Потім одразу в автобус та повезли годувати кудись на шосе за містом в темряві в заклад для багатих та злих. Там було лише три столики, тому хористам довелося їсти по групах. Поки одна група їла, інші хористи чекали у... приміщенні для стриптизу.

Ця ж розповідь буде про мій третій, коротенький візит до Вінниці. Хоч часу багато не було, але все ж таки щось зміг побачити. З вокзалу одразу поперлися в музей-садибу хірурга Пирогова. Там красивий парк.

Липова алея довжиною метрів сто, в кінці якої була операційна. Її зараз нема, на її місці пам'ятний камінь.

Лавка біля початку алеї.

Одна из двох ялинок, які власноруч посадив Пирогов у 1862-му році. Дуже товста, дуже висока.

Мертвий Пирогов лежить в музеї у вигляді мумії, яку не дозволено фотографувати. Мене змусили піти подивитись. Я вважаю, що нічого цікавого в муміях нема, і що їх не треба робити. По дорозі до мумії багато криниць.

Пізніше приїхав до друзів і сходив з ними до лісу. Перед краєм лісу є декілька мутних ставків. Цей найбільш симпатичний, на мою думку.

Вхід до лісу.

Молоді дерева ростуть з того, що впало.

Ще струмок біля підніжжя пагорбу, по схилах якого красиво уходять вгору дерева.

На цьому пагорбі є вид на красивий вигин Південного Бугу. Його всі фоткали, я так розумію.