Надпопулярний туристичний спот: так званий тунель кохання.
Надпопулярний туристичний спот: так званий тунель кохання.
Популярний настільки, що аж о п'ятій ранку тут вже були люди. Світла було ще недостатньо, а вони все одно намагались фоткати. І я теж намагався.
Стояла інформаційна табличка.
Даю важливу пораду тим, хто їхатиме сюди вперше: беріть спрей від комарів, якщо їхатимете у теплу пору року. Комарів тут буває дуже багато — в лісі поруч є ставки, вологі улоговини та болота. Я мав при собі спрей, бо забув викласти його з рюкзака. Хтось з інших туристів не мав, то стояли біля таблички та відбивалися від комах. Поділився спреєм.
На початку тунелю люди очікувано позалишали стрічечок.
Місцеві помітили потік туристів та підготували проєкт доброустрою території біля початку тунелю. Думаю, в одному з місць торгового ряду добре продавався б спрей від комарів.
Проєкт був поки тільки на папері, а поки так, то біля рейок траплялись найпростіші та не дуже зручні урни у вигляді пакетів для сміття на двох палках. Але — краще так, ніж ніяк!
Біля самісінького входу у тунель всю романтику псувало якесь лежбище. Першою дією з доброустрою треба от прямо зараз було б цього позбавитися. Сюди ж весільні фотки робити ходять, а це що? Торговельне місце зі стрічечками, мабуть.
Звичайно ж, при створенні цього тунелю ніхто не мав на увазі кохання. Цю неелектрифіковану гілку залізниці було зроблено до військової частини та промислового підприємства у сусідньому селі Оржів.
З тунелем все. Ми пішли до другої цікавинки Клевані, дивлячись на містечко по дорозі. Було трохи графіті:
🤘Вивіска старого магазину.
Бачили декілька багатоквартирних будинків, залитих ранковим промінням.
Топтали стару, жорстоку бруківку на одній з неосновних вулиць.
Пройшли повз спадщину минулої системи освіти — навчально-виробничий комплекс.
Пройшли крізь парк біля будинку культури.
Бачили в парку білку, що бігала у справах, меморіал полеглим, та довгі ранкові тіні.
Йшли досить довго однією з небагатьох основних вулиць.
Непоганий спуск та підйом біля річки має сподобатися велосипедистам.
Бібліотека.
Один з центрів життя Клевані знаходився біля цієї зупинки на шосе. Тут були магазинчики, придорожні їдальні, міжміські маршрутки, та машинка з кавою. Хтось купив багато автомобілів Barkas B1000, розфарбував у зелений та рожевий, та торгував з них кавою у Клевані та Рівному.
Неподалік серед приватних будинків стоїть костел. Він був за стіною, та ворота його були зачиненими.
Його дзвіниця.
Хтось каже, що в Клевані є руїни замку. Це не так, то не можна назвати замком. Хіба що фортецею.
У статті «Клеванський замок» на Вікіпедії хтось написав фразу «спрощена провінційна архітектура».
Треба бути обережними, дивитись під ноги, бо трапляються дірки, як то від старого туалету.
Хто полюбляє закинуте та забуте, той може зробити тут собі чергову теку з фотографіями.
До входу у замок дістаються симпатичним старовинним мостом.
Спробував обійти фортецю навколо по грунтівці, яка мала б бути кільцем. Але її подекуди забудували приватними будинками. Та й не видно з неї нічого, бо деревами все заросле.
Ну, що ж — я собі купку фотографій цих руїн зібрав, можна забиратись з Клевані.
Замок стоїть біля річки. Якщо йти під мостом, то дорога скоро приведе до цього пішохідного місточка.
Річка — маленька.
Їдемо звідси у Рівне.
