Крим

Спроба трохи побачити місто, а не як завжди в Сімферополі — з вокзалу одразу їхати далі. В Вікіпедії було знайдено Неаполь Скіфський. Поїхали на кінцеву зупинку 101-ї маршрутки — вулицю Тарабукіна. В статті було сказано, що неаполь цей дуже закинутий та ним ніхто не займається. Так воно і є. Стоїть будівля, це мавзолей царя Скілура, всередині запахи гівна, а ззовні ще декілька залишків чогось старовинного.

Приватні будинки, дачі та сміття підступають дуже близько до археологічної пам'ятки світового значення.

Між рейсами маршрутки — по дві години часу. Чекати на наступну маршрутку не хотілося, тому на огляд смердючого неаполя було витрачено лише хвилин десять, після чого назад у центр на тій самій маршрутці, якою приїхав.

Від Неаполя цього видно доволі широку панораму Сімферополя, яку я не сфоткав.

В маршрутках Сімферополя (та Севастополя) люди кажуть «сделайте остановку». Наприклад: «на перекрестке сделайте остановочку». Зрідка хтось користався скороченою версією «возле магазина сделайте», а ще менш часто «у столба, пожалуйста».

Центр міста, місцевість біля скверу Треньова. В підземному переході на стінці вузького через кіоски проходу висять дерев'яні полиці — на одному кінці підземки електрочайник, на іншому — коробка з чайними пакетиками та цукром (на відстані десь метрів двадцять).

Біля кінця вулиці Пушкинської — скверик, в якому стоять толкіністські скульптури, наприклад, смерть з гитарою.

Ставки біля Салгиру. Місцеві називали це місце «зеленка».

Фонтан з шахами не працював. Поруч тече Салгир, стоять музичне училище та театр.

Сімферопольські старі тролейбуси — це круто. Здається, модель «Шкода» 9TrH29, борт №1776.

Пізніше проїхались на тролейбусі випадкового маршруту. Трапився маршрут 5.

Біля вокзалу бачив, як водії маршруток не пускають людей з великими рюкзаками або багажем. Виштовхують, лаються. Бачив, як один виганяв чотирьох пасажирів, хоча рюкзак у них на чотирьох був один. Здалося, що за гроші теж не беруть. Місцеві про це знають, і також знають, що така поведінка закінчується за якоюсь невидимою лінією. Добрі люди розповіли, як доїхати до такого місця на тролейбусі.

В Севастополі ніби два центри. Один так і зветься, «центр», а другий — це 5-й кілометр Балаклавського шосе. Там ринок и мільйон маршруток «на всі напрямки» та декілька маршрутів тролейбусів.

Фоткав мало. Ось фрагмент таблички біля джерел Максимової дачі («максимки») — історичної та археологічної місцевості. Гарний напис, на білу футболку його треба.

Мить з життя Яшмового пляжу під Фіолентом.

В Херсонесі було спекотно. Але спочатку треба було до Херсонесу потрапити. Від п'ятого кілометра туди ходить маршрутка 22, яка їздить раз на сорок хвилин, а то й гірше. Краще на неї не чекати, а сісти на інші, та пройти півтора кілометра пішки до входу у Херсонес.

Хвилі,

мартини.

Берег Херсонесу є пам'яткою природи місцевого значення.

В амфітеатрі Херсонесу влітку працює театр. Ось його квиткова каса.

Зворотня маршрутка 22 набилася до неможливого, то довелося йти звідти пішки.

Залишки фортеці.

Прикольний бетонований міський пляж на березі бухти. Прикольний, тому що дуже маленький та з табличкою про те, що купатись заборонено.

Маяк та отвір тунелю бази підводних човнів, схожий на щит трицератопса.

Закинутий кінотеатр за базаром.

Кадр-кліше: місто, вид з фортеці. На передньому плані колишній винахідницький інститут, де тренували дельфінів-камікадзе. Чи правда, чи ні, не знаю.

Ходив пару годин в тому музеї.