* * *
Я 🚲 бревет «Полісся»-2018 — свою першу чотирьохсотку. Фотки, якщо будуть нижче, то я у Кирила їх взяв, бо де мої фотки — невідомо.
Я тренувався, їздив інтервали, щось натренував, мав мрію що бревет складеться для мене з однієї частини, де моя середня швидкість буде не нижчою за 27 км/г. Але бревет для мене склався таки з двох частин:
- 1130 км як стерпний бреветчик в групі 🚲🚲🚲∞ тих, хто не хоче обігнати Стасюка, але хоче 🏁 до заходу 🌞
- 2270 км страждань по спеці, желейних ніг та кислого обличчя
🌅 ми зустріли в селищі Лютіж.
Тобто: виявилося, що мого тренування вистачило лише на 130 км в групі. Трошки в голові їхав з Денисом. Ну, а потім я відчув, що зараз впаду та покладу всіх хто позаду, якщо не відпаду. Ну, що ж. «I'm done, I'm dead» та поїхав далі, як 👴.
Стерпні бреветчики поїхали за горизонт, і там стали жерти 🍲 у придорожному ресторанчику, що перед 🏙️Іванковом.
Я про те не знав, промайнув — типу обігнав всіх соло, який чемпіон. Стою, чекінюсь на чекпоїнті 2 в Страхоліссі, як раптом вони всі ззаду підкатують. А потім укатують, я ж з ними вже не намагався.
Тобто я не чемпіон, а желейний 🧸 ведмідь, якого обігнали двічі, щоб зовсім розтоптати його самооцінку. Їм це вдалося: 
😊 → 😰!
Докотився до 🛂 Дитяток.
Почав зустрічати тих, хто вже повертався з КП в Поліському. Сашко таки обігнав Богданчика, виявилося 😱.
Покотився далі. Стало спекотно. Я заїжджав кудись до людей по воду, набирав з садового шлангу.
Докотився до Поліського.
Покотився назад.
Назустріч вже їхали ті, хто вірив, що бревет — не гонка, — 😊 всі такі, не те, що я 😰.
Після 300 км наздогнав Кирила, тому що він не їхав, а просто жер треш-фуд біля сільмагу. Далі разом.
🌇 ми зустріли теж в селищі Лютіж (приблизно).
Докотились до фінішу вже по 🌙 темряві. На фініші живі нагодували нас гречкою. Ми пам'ятаємо!
Ну, хоч з 24-х годин виїхав. Молодець (відносно)!
ДЯКУЮ:
ОРГАНІЗАТОРАМ,
КИРИЛУ,
ЖІНЦІ З САДОВИМ ШЛАНГОМ!,
ПОКРИШКАМ ШВАЛЬБЕ МАРАФОН (not sponsored)!
НЕ ДЯКУЮ:
СВОЇМ НОГАМ — НЕ БОГАМ!