BRM400 «Полісся»'2018

Я 🚲 бревет «Полісся»-2018 — свою першу чотирьохсотку. Фотки, якщо будуть нижче, то я у Кирила їх взяв, бо свої загубив.

До цього я тренувався, їздив інтервали. Щось наче натренував, та мав надію проїхати бревет із середньою не нижче за 27 км/г. Але так не сталося. Мій бревет склався з двох частин:

🌅 ми зустріли в селищі Лютіж.

Тобто: виявилося, що мого тренування вистачило лише на 130 км в групі. Трошки забагато в голові їхав з Денисом. Ну, а потім я відчув, що зараз впаду та покладу всіх хто позаду, якщо не відпаду. Ну, що ж. «I'm done, I'm dead» та поїхав далі, як 👴.

Стерпні бреветчики зникли за горизонтом, і там з'їли весь 🍲 у придорожному ресторанчику, що перед 🏙️Іванковом.

Я про те не знав, та промайнув — обігнав всіх соло, який чемпіон. Стою, чекінюсь на чекпоїнті 2 в Страхоліссі, як раптом вони всі ззаду підкатують. А потім укатують, і я ж з ними вже не намагався.

Тобто я не чемпіон, а желейний 🧸 ведмідь, якого обігнали двічі, щоб зовсім розтоптати його самооцінку.

Докотився сумний до 🛂 Дитяток.

Після Дитяток почалася спека. Почав зустрічати швидких, що вже поверталися з КП в Поліському. Сашко таки обігнав Богданчика, виявилося 😱.

Деморалізований своєю слабкістю, 🐌 заїжджав до людей по воду, набирав з садового шлангу.

Зрештою і я докотився до Поліського. Постояв трохи, та поїхав від цього пам'ятника радіації назад.

Назустріч вже їхали ті, хто вірив, що бревет — не гонка, — 😊 всі такі, не те, що я, 😰.

Після 300 км я когось наздогнав! Це був Кирило, і він просто сидів біля сільмагу та їв треш-фуд. Далі разом.

🌇 ми зустріли теж в селищі Лютіж.

Докотились до фінішу вже по 🌙 темряві. На фініші організатори нагодували нас гречкою.

Ну, що ж. Хоч з 24-х годин виїхав. Молодець (відносно)!