Горлівка

Микитівка

Микитівка — це частина Горлівсько-Єнакіївської агломерації. Тут під час короткої зупинки ми вийшли з вагону. Станція:

Ленін на станції, кажуть, бував пофарбований у блакитний. Зараз світло-сіренький:

Водій класичного автобусу ЛАЗа полюбляє «Роллінг Стоунз» та виразив свою любов, наліпивши два їхніх лого-язика:

Границі між Микитовкою та Горлівкою я не помітив, мабуть, зрослося давно те й те.

Горлівка

— А що в Горлівці дивитись? Промзона та спальні райони. Олексій.

Сніг та лід не прибирають, тому дороги мають складний рельєф. На зупинках, мабуть, через тепло від двигунів, через ефект від галюмування, та можливо малюнків на протекторах утворюються численні горбики. Гострі та тверді, не зламаєш.

В Горлівці їздить дуже багато ЛАЗів (ЛАЗ-695 та ЛАЗ-695Н). Такі ЛАЗи в мороз то дуже добре, в них двигун сильно обігріває салон. Знаєть всі небось, чого я розповідаю. Крім ЛАЗів, ще їздять ПАЗики двох типів. Ще є звичайні тролейбуси та трамваї з дуже незвичними дверима. Не покатався в них. Шкода. Ну, маршрутки ще є.

Пересіли з ЛАЗу на ПАЗ, ми заїхали у Квартал. Так місцеві називають мікрорайон Сонячний. Кажуть з наголосом на перший склад Є старий Квартал та новий. Новий височів на горизонті, це звичайні багатоповерхівки.

Квартал містить досить дивні багатоквартирні будинки. Мені вони здались дуже незвичними. Є симпатичні темно-сірі двоповверхові та триповерхові, трохи глибше є більщ стандартні п'яти- та дев'ятиповерхівки. Між будинками широка відстань. Створюється відчуття низького зросту всьюго району. Красиво обшарпана вітром та часом фарба, яка гарно пасує до зимових білих гілок та доріг.

Вулиця Космонавта Волкова.

Край Кварталу. Ліворуч та праворуч то вулиця Малинича, а вперед, у майбутнє то вул. Волкова продовжується в нікуди.

Квартал — великий. Тут тільки житлові будинки та їх двори. Вулиці, які мають назви, мало відрізняються від дворових проїздів. Іноді ідеш нібито дворами, аж раптом виявляється що тут автобусний маршрут пролягає, бо автобус з-за дому на тебе повертає.

В центрі неочікувані красиві будинки.

Двері будинку вчителя в Горлівці (Першотравнева, 29, неподалік від пам'ятника Горлову та парку з танком).

Всередині будинку вчителя. Стара картотека бібліотеки стоїть біля входу, мабуть вже не користуються нею.

Поети послухали один одного.

Під балконами, що висять над дверима будинку вчителя, висять гнізда ластівок.

Коли добрели до центральної площі, було вже темно. Будинки в центрі всі мають три або чотири поверхи. Незвично низько. Башти на будівлях місцеві звуть «Афіни».

На площі встановлено екрана. З того екрану демонстрували рекламу та тупі анекдоти.

Трохи пізніше відвідав ЦК — центральний корпус горлівського інституту іноземних мов. В інституту неочікувана історія — його в п'ятидесяті роки двадцятого сторіччя перенесли сюди з Білої Церкви. P.S. 2023: майбутнє виявилось ще цікавішим, матір його... Всередині ЦК був ремонт та економія ламп. В маленькій кімнаті кафедри все було, як мало бути у кабінеті англійскої — різнокольорові квадрати лінолеуму відклеєні від підлоги, на вішалці дозволено вішати одяг тільки персоналу кафедри, купа бумбоксів Самсунг, старий електрочайник біля опуклого монітору з діагоналлю дюймів у 13. Щоб увімкнути світло, потрібно було троє: один вкручує лампу, другий світить першому, а третій стоїть на перемикачі біля стіни. Контакти від цоколю вже відпаялись, тому треба декілька спроб знайти правильно позицію. Висить такий плакат:

Написи на стінах в під'їзді будинку на Кварталі, офіційна назва якого, нагадую, «мікрорайон Сонячний».

Колись треба ще приїхати, полазити більше. Коли не такий мороз.