Донецьк: дамба між ставками та рогатий терикон

Щось невідоме, схоже на черепаху, в одному з дворів.

В іншому подвір'ї — щось на кшталт старої електропідстанції, або старих гаражів.

Стрьомні, сміливі архітектурні експерименти.

Прийшов на проспект Ільїча, з якого відкрився приємний вид на міст через Кальміуське водосховище та протилежний берег. Проспект активно ремонтувався, може, до Євро-2012.

Спустився на набережну. Тут кінцева зупинка якогось тролейбусного маршруту. Диспетчерська знаходиться всередині старого тролейбусу, який вже відкатав своє.

Власне водойма.

Знак «Без гмо» вже розмістили в оформленні магазину.

Пішов на інший бік донецького центру — до парку Щербакова. Відрізок Театрального проспекту з жовтим осіннім листям.

Тут теж присутні німецькі будинки.

В кінці Театрального проспекту — Міськгаз та ось така композиція.

Театральний проспект закінчується сумнівною стежкою біля гаражів. Стежка перетинає гілку залізниці до ДМЗ та привела мене на паркову доріжку навколо ставку.

За півгодини по цій гілці проїхало три-чотири потяги.

Біля берегу серед сміття відпочівають люди. Доріжкою користуються мами з дітьми у візках та бігуни. Нечастий гість на поверхні — гвинт грунтозабірника.

Крізь листя видно місток.

Виявляється тут ціла дамба з відкритим зливом. Можна не тільки подивитись на той злив, але і зайти в нього. З дитинства люблю всілякі дамби та містки.

Дамба між другим (вищий) та першим (найнижчий) міськими ставками досить висока.

Водоскид зроблений з бетону. Внизу водоскиду є ще один місток, меншого розміру. Вид знизу:

Збільшити (1903×729)

Вид з середини:

Збільшити (1903×736)

Піднявся назад на дамбу, подивився інший місточок, схожий на іржаву маримбу.

Доріжка по дамбі.

Вниз під дамбу ведуть сходинки та просто стежки, а порожня зелена труба вигинається над стежками, щоб зручно було ходити. То я й сходив туди.

Край першого міського ставку з деревами, які здались мені сумними.

Мала річка, на якій влаштовано ці ставки, зветься Бахмуткою або Скоморошинкою.

Неподалік натрапив на закинутий літній кінотеатр. Огорожа стара, поламана. Кабінку кіномеханіка піднято на ніжках. Всередину кінотеатру я не пішов.

Таємниче відгалуження стежки приводить на галявинку,

з якої видно іржавий, не надто високий кран, який плескає водою, яка штиняє лайном. Швидко робимо висновок, що купатися у ставку не треба.

Ще більш зарослою стежкою прийшов до струмка, що тече від того самого водоскида з другого ставку в перший. Струмок біля свого гирла розгалужується на два. Можна перейти по дерев'яній кладці.

Виходжу в цивілізовану частину парку Щербакова. Натрапляю на місток, яким ніхто не ходив та під яким нічого не текло. Можливо, тектиме навесні.

З цього боку ставку набережна стара, та, як кажуть в англійській мові, decayed. Красиво.

До води можна підійти, скориставшись найвужчими у світі сходами.

Було б непогано вилізти на ці понтони для труб земснаряду, але не знайшов достатньо близького місця, щоб застрибнути.

Рогатий терикон

Друзи зводили нас на терикон. Він зветься рогатим через цю формацію на вершині. Трохи нагадує давні гори в США, еродовані вітром. Іноді тут проводять невеликий фестиваль чогось. Серед рослин на підйомі бачили фазана. Птах сховався швидше ніж я дістав камеру.

Спуск важчий за підйом.

З цього терикону видно багато інших. Наприклад, цей, біля Калінінського району Макіївки.

Кажуть, що цей шматок терикону схожий на дракона.