Чернівці

На вокзалі не було підземних або надземних переходів. Якщо твій потяг прибув на третю, а перша чи друга колії зайняті, то рекомендація буде просто чекай, поки ті потяги від'їдуть. Саме так воно раніше і було, наприклад, в моєму рідному місті.

Вокзал з бруківкою вулиці Гагаріна:

Вид на вокзал з мосту неподалік:

Вид на вокзал крізь іржаві ворота.

Трошки тролейбусів міста Чернівці.

Багато дівочого винограду (рід Parthenocissus) росте на заборах та стінах.

Старий трамвайний вагон неподалік від вокзалу.

Здалося, що в Чернівцях багато собак, порівняно з Києвом. В усіх є бірки у вухах.

Кішок теж багато.

Маленька вулиця Ніжинська йде вгору.

Нагорі ще вище вгору йде вулиця 28-го червня. З неї, проміж листя, можна побачити район Садгора — досить високий пагорб, — та промзону.

Я не був готовий до того, що тутешній університет такий красивий.

Вхід на територію платний (10 грн) або за студентськими квитками чи викладацькими посвідченнями. Відвідувачі посилено фоткаються.

Коричнева ццегла, візерунки на черепиці.

Прохід з колоннами.

Одна з галерей.

Будівля поруч з університетом.

Теж поруч з університетом. Сердитий собака на ганочку.

Бруківка практично на усіх вулицях старого міста. На шосейних велосипедах сюди не прикольно заїжджати, мабуть.

Багато модерну. (Це мені підказали. Сам я не розбираюсь в архітектурних стилях).

Взагалі тут дуже багато милих будиночків. Так багато, що швидко розумієш що всі не перефоткати.

Чомусь охоронець філармонії запросив нас двох всередину, хоча овна не працювала в цей день. Показав сцену, розповів про те яка тут унікальна в гарному сенсі акустика. Я не фоткав всередині.

В старому місті дуже багато треш-шопів — настільки, що аж цей термін для них вигадався. Всередині продають тільки найгіршу їжу світу під світлом слабкої лампочки та в тісноті.

Сходи до мікроскопічного садочку в музеї Ольги Кобилянської.

Місцева творчість: замазати літеру на табличці, отримати матюк в результаті. (В оригиналі — «бляхарня»).

Красивий закинутий костел.

Туристичний центр подивився. Пішов до річки через промзону.

Релігія захоплює мізки.

Захисна дамба перед річкою Прут.

Речка (течет практически с Говерлы) здесь очень похожа на Быстрицу-Солотвинскую в пределах Ивано-Франковска, только чуть грязнее, как мне показалось.

Мала річка Клокучка впадає у Прут з тунелю під цією захисною дамбою. Падає антропогенним водоспадом.

Один берег Клокучки став границею промзони, а іншим берегом серед хащів йде грунтівка.

Не зустрів на грунтівці абсолютно нікого. Відпочив трохи від людей.

Вказівник «міський пляж — →» з підписом українським матом про те, що пляжу ніякого там нема. Дуже хотів перевірити, але лінь перемогла, тому не можу підтвердити або спростувати.

Приїду до Чернівців ще, якщо буду живий.

P.S. Вже приїздив. Треба буде ще.